Тлумачення сновидінь по Фрейду
У психоаналізі питання тлумачення сновидінь є важливим елементом. Зигмунд Фрейд у своїй роботі «Тлумачення сновидінь» дав детальні пояснення розуміння несвідомого, а також дав поштовх до появи нової течії в науці. Його праця мала велике значення у психології як минулого століття, так і в 21 столітті. Книга має масу шанувальників, а також і критиків.
Причому нині сонники по Фрейду користуються великою популярністю, хоча й не зовсім відповідають дійсним поняттям психоаналізу.
Зигмунда Фрейда прийнято називати фундатором психоаналізу. Його роботи про теорію особистості дозволяють дізнатися про один з найважливіших напрямів у психології, що допомагає поміняти уявлення людей про те, що таке психічне здоров’я, а також про підходи до лікування психологічних розладів.
Вивчаючи теорію аналізу сновидінь Фрейда можна краще зрозуміти людську психологію. У його роботах і теоріях можна знайти відповіді на багато питань, а також зрозуміти, як сни стали не просто частиною світової культури, але і є відображенням внутрішнього світу людини.
Теорія аналізу снів
Поява теорії аналізу снів, що стала основним методом психоаналізу, сталася влітку наприкінці 19 століття у Відні, у ресторані.
Несвідоме, як поняття у процесі тлумачення сновидінь, має вирішальний чинник. Адже воно заховано у фантазійних образах, шифрах та кодах. І в снах людина зустрічає своє несвідоме віч-на-віч, вчиться розуміти і приймати себе.
Сновидения виконують основну функцію, зокрема, щоб зберегти біологічний процес сну, зберігаючи баланс між нестримним несвідомим і потребі відпочинку.
Відповідно, у снах проявляються витіснені та спотворені бажання. Тому складно давати пояснення однакові на всі сни, пояснювати зміст образів і символів, тобто всього, що представлене ними. І тому все, що людина бачить у снах, закладено нею самою, і отже, розшифровка їх може бути лише унікальною, особистою.
Вивчення сновидінь
Тлумачення сну ділять на частини. Спочатку людина розповідає про своє сновидіння максимально докладно, говорячи про свої переживання, почуття, а фахівець ставить додаткові питання. Відбувається обговорення всіх образів та пов’язаних з ними асоціацій, та зв’язок із подіями, до яких вони надсилаються. Так здійснюється розшифрування сновидіння.
У процесі розгляду сну відбувається розкриття реального сенсу. Пошук справжнього сенсу сну ґрунтується на позиції накреслення, де все не випадково і важливо, і навіть найбезглуздіша асоціація несе в собі важливу інформацію.
Будова сновидінь
Будівлю сновидіння Фрейд визначив на два компоненти – прихований та явний. У прихованих сновидіннях психіка розглядається у двох ракурсах: свідоме та підсвідоме. Саме тут знаходяться подразники, що діють протягом дня, які переходять у сни вночі. Наприклад, людина не встигає вдень здати завдання, а потім уві сні поспіхом і страхом доробляє. Подразники можуть перебувати у свідомості, або поза нею, причому запросто повертатися назад, якщо людина захоче щось згадати. Але реалізація може бути не лише буквальною, а й непрямою.
Що ж до другого шару прихованих снів, він розташовується в несвідомому. І тут воно представлене переживаннями, бажаннями, які відкидаються чи ганьбляться, не знаходячи виходу. Наприклад, збочені сексуальні бажання, страхи, прагнення, які немає можливості реалізувати насправді. У цьому шарі також знаходиться все те, що набагато більше за якісь хвилинні хвилювання, тут живуть величезні монстри.
Приховані сновидіння є справжньою суттю переживань людини, усе те, що потім перетвориться на певний образ і створить якийсь сон. Згідно з Фрейдом це називається галюцинаторним виконанням бажань.
Механізми перетворення
Найпростіший спосіб трансформації можна назвати пряму реалізацію бажань у сновидінні. Хоча психіка людини набагато складніша, за допомогою процесів відбувається перетворення прихованого сновидіння. Це можливо згущення, свого роду механізм контролю снів, коли деякі елементи прихованого сновидіння втілюються одним елементом у явному сновидінні.
Зміщення є другим механізмом, коли відбувається реалізація одного елемента як іншого відповідно до інших принципів. Наприклад, це може бути за схожістю чи протиставлення
При вторинній обробці снів можна додати їм велику зв’язковість, сюжетність. Адже може спостерігатися розрізненість елементів прихованого сновидіння, і якщо їх поєднувати, це віддале їх від первісного сенсу прихованого сновидіння.
Символізм сновидінь Фрейдом так і не був вивчений достатньою мірою, хоча і ця концепція була доповнена. Роботу продовжив В. Штекель.
Хто такий батько психоаналізу Зігмунд Фрейд
Батьками майбутнього батька психоаналізу були Якоб Фрейд та Амалія Натансон, батькові було сорок років, а матері дев’ятнадцять. Амалія стала другою дружиною віденського торговця і народила йому вісім дітей.
І першою дитиною в сім’ї став Сигізмунд, він і став через багато років головною гордістю родини Фрейд та своєї матері. Амалія любила своїх дітей і дотримувалася у вихованні ліберальності. Маленький Сігі захоплювався античною культурою, його дуже приваблював Ганнібал, полководець із Карфагену. Потім хлопчик відкрив для себе творіння В. Шекспіра, і проніс любов до його книг через все життя.
Дитячі роки
Навчався Сигізмунд Фрейд у гімназії міста Леопольдштадт, там він навчався ідишу, івриту, латинській та ще кількох мов. Там він почав захоплюватися ще й епохою Ренесансу, філософією Гете, відкрив собі теорію Дарвіна. Саме у шкільні роки Фрейд вирішив стати вченим.
Юнацькі роки
Незважаючи на те, що батьки зазнавали фінансових труднощів, Сигізмунду вдалося все ж таки стати студентом медичного факультету університету Відня. Йому подобається не лише вивчати медицину, а й інші курси – політологію, філософію, історію.
У студентський час Фрейд розпочав свою дослідницьку роботу, втілюючи в реальність свою дитячу мрію стати вченим. Він вивчає нервову тканину, пише роботу про порівняльно-анатомічне дослідження електричних вугрів (керівник К. Клаус).
Коли Фрейд призвали до армії, він встиг побувати під арештом за самовільний відхід зі служби. Після звільнення з армії Сигізмунду все ж таки вдалося закінчити навчання і отримати вчений ступінь доктора медицини.
1878 став для молодого вченого особливим він вирішив змінити своє ім’я на Зигмунд і зустрів свого вчителя та друга І. Брейєра.
Любовна історія
1882 подарував Зигмунду любов всього його життя – Марту. Їхня зустріч відбулася вдома у матері вченого. Він побачив дівчину, що спритно чистить яблуко і зрозумів, що закохався. Фрейд довго мучився від кохання, адже сім’я Марти була дуже релігійною і дотримувалася суворих юдейських правил. Але це не завадило Зигмунду не тільки написати більше дев’ятисот листів до своєї коханої, а й здійснити на той час зухвалий вчинок – торкнутися руки Марти.
Все ж молоді люди після деякого часу спілкування, активного флірту і листування, змогли таємно побратися, через чотири роки стати законними чоловіком і дружиною. Зигмунд і Марта прожили разом понад півстоліття.
Початок наукової діяльності
Знайомство з В. Фліссом в 1887 стало визначальним для Зигмунда. Завдяки йому він почав використовувати такі терміни, як сублімація, бісексуальність, сексуальний латентний період. І вже через шість років Фрейд разом із Брейєром робить свої перші кроки у науковому світі. Наприклад, він заявив, що до неврозів можуть призводити травматичні переживання, пригнічені думки, і що неврози можуть мати сексуальне походження. Також Фрейд займається вивченням виникнення страху, починає робити опис механізмів його появи.
Вчений вивчає неврологію та психіатрію. 1884 рік для Зигмунда Фрейда пов’язаний з дослідженням властивостей кокаїну, він проводить на собі досліди, виявивши анестезуючі властивості засобу. Також пише наукову роботу про кокаїн.
Через два роки вчений представив світові своє дослідження “Про істерію у чоловіків”, але її не зрозуміли. Тоді ж Фрейд сформував свої дослідницькі інструменти, куди входили гіпноз та електротерапія, але через роки вчений відмовився від них.
Теорія психоаналізу
Термін «психоаналіз» Зигмунд Фрейд вперше використав 1896 року, тоді він зайнявся посиленою роботою над способом, яким вирішив замінити гіпноз – вільні асоціації. У тому року вченого вмирає батько, що впливає на його дослідницьку діяльність.
Через рік Фрейд працює над концепцією аналізу сновидінь, над самоаналізом, страждаючи на психоневроз. Також було сформульовано ідею Едипового комплексу.
1899 ознаменований виходом найвідомішого твори Фрейда – «Тлумачення сновидінь». Перший тираж становив лише шість сотень екземплярів, і книгу не могли продати більше восьми років. Знадобилося понад десятиліття, щоб світ відкрив інтерес до праці вченого.
Фрейд успішно розробляв теорію психоаналізу, доопрацьовуючи та покращуючи її, і незабаром у неї з’явилися послідовники. В 1904 психоаналізом зацікавилися вчені зі Швейцарії, серед яких був і Карл Юнг, якого називають другом і ворогом Зигмунда.
Тривале куріння призвело до того, що 1923 року Фрейду поставили страшний діагноз – онкологія. Пристрасть до сигар дорого обійшлася вченому, йому довелося шістнадцять років боротися із хворобою, перенести більше тридцяти операцій на щелепі та носити протез.
Але хвороба не змогла зупинити вчену діяльність Фрейда, він продовжив займатися практикою, написанням наукових праць, присвяченим лібідо, постулатами психоаналізу.
Святкування сімдесятирічного ювілею відзначено привітаннями наукової спільноти, зокрема Альберта Ейнштейна. Але стан здоров’я погіршився, почала прогресувати хвороба серця.
Ситуацію посилювала і політична ситуація в Австрії, єврейській громаді ставало все важче жити. І багато хто почав виїжджати з країни. Фрейд хворіє на грип, що ще більше посилює його страждання.
Робота «Чому війна?», написана у 1933 році разом з Ейнштейном, присвячена темі миру та війни, людській природі. І це не випадково, адже геополітична ситуація в Європі дедалі більше ускладнюється. Робота вчених викликала обурення у нацистів, і її повсюдно спалюють.
Але незважаючи на всі перипетії Фрейд продовжує свої вчені дослідження в темі психоаналізу.
Останні роки
У березні 1938 року будинок вченого було розгромлено, книги спалено, дочку Зигмунда допитували. Фрейд вирішив емігрувати, і завдяки допомозі американського уряду та вченої спільноти йому це вдалося зробити. Але Зигмунд не зміг взяти з собою сестер, які потім були замучені у фашистських концтаборах. Вчений називав цей час найтрагічнішим у своєму житті.
З. Фрейду довелося визнати правильність його прогнозів щодо війни, коли 1 вересня 1939 року Німеччина напала на Польщу. Йому ставало дедалі гірше, і вже 23 вересня вчений помер. Батька психоаналізу кремували поблизу Лондона, помістили прах у вазі, подарованій його пацієнткою Марією Бонапарт. Він прожив довге життя і змінив світ завдяки своїм роботам.
