ЯК ВИБУДУВАТИ І ВІДСТОЮВАТИ ОСОБИСТІ КОРДОНИ?

Поняття «особисті кордони» вже міцно увійшло життя сучасної людини. І це не дивно, адже підсвідомо розуміти, що кожен має право на особистий простір ми починаємо вже в дитинстві. І якщо ці межі грубо чи ненароком порушуються, то ми можемо відчувати дискомфорт чи ще гірше. То як зберегти особисті кордони, не переходити чужі і вміти відстояти власні?

Що таке особисті межі

Особисті кордони становлять певний простір кожної особи. У них входять не лише певні цінності та переконання, а й якісь особисті принципи, інтереси. Можна сказати, що у дитини або у дорослого існує якась невидима риса, що відокремлює її від інших.

Особисті межі можуть змінюватися з віком. Багато в чому це пов’язано з певними людьми та близькістю з ними стосунків. Наприклад, на роботі у нас можуть бути колеги, з якими ми маємо більш довірчі стосунки, ніж із рештою.

Перетин цих невидимих ​​кордонів створює відчуття дискомфорту. Якщо ж кордони не порушують, то ми спокійні та не роздратовані. Вибудовування особистих кордонів починається ще дитячому віці. Діти навчаються цьому з батьками, потім з однокласниками. Вони переймають деякі правила того, як слід захищати свої межі та виявляти повагу до чужих.

Види особистих кордонів

Особисті кордони можна розділити на:

• жорсткі, коли людина захищається від близьких стосунків, зокрема й інтимних. У такій сім’ї партнер воліє все робити сам. Або є чоловіки, жінки, які віддають перевагу самотності без друзів, сексуальних партнерів, чітко дозуючи спілкування з будь з ким. Таке вибудовування кордонів виявляється у дуже жорсткої позиції, відкидаючи всіх і вся довкола.  
• слабкі, відкриті, коли люди не вміють відмовляти, діляться всім з іншими, залежні від чужої думки. У цьому випадку практично відсутній захист своїх кордонів, або він дуже слабкий. Такі люди не люблять бути знедоленими.
•  здорові. У стосунках людей із нормальними психологічними кордонами цінують думку інших, але й поважають свою. Інформацією діляться дозовано, оберігаючи від чужинців. Такі люди впевнені у собі, знають свої цілі та бажання, вміють відмовляти іншим.
•  матеріальні. Ці кордони стосуються відносин із грошима, чи простіше кажучи, про наше вміння дарувати чи приймати подарунки, брати гроші, давати гроші та ін.
• фізичні. Ці кордони стосуються більше особистого життя, адже йдеться про дотики, хто і як це робить. Тут слід згадати і про сексуальні кордони.

Ознаки порушення кордонів

Кожна людина має свої певні внутрішні правила, межі, які краще не порушувати. Але є загальні ознаки порушення кордонів. Насамперед це насильство в сексуальному плані. Наприклад, примушення чоловіка до сексу дружини також вважається порушенням особистих кордонів. Приклади ознак порушення пов’язані з рукоприкладством. Це часто відбувається з родичами, наприклад, між батьками та дітьми. Або деякі мами люблять давати оціночні судження своїй дитині, ображаючи її почуття. Це часто травмує несформовану психіку підлітка.

До найпоширеніших ознак порушення особистих кордонів слід зарахувати і підглядання, підслуховування за людиною. Тим самим порушується особистий простір, безпардонно втручаючись у заборонені зони. Також, не варто забувати і про таку ознаку, що часто зустрічається, як читання смс, чатів в месенджерах або соцмережах. Таким «страждають» ревниві дружини, чоловіки найчастіше. Забуваючи, що втручаються в особистий простір партнера. Тут важливо навчитися довіряти партнерові.

Приготувала відео, як встановити особисті межі та не доводити до психологічного насильства. Насамкінець зробимо практику «Робота зі своїми кордонами».

Как установить личные границы и не доводить до психологического насилия | Психолог

Іншими ознаками є маніпуляції, грубі жарти, сказані недоречно або ігнорування бажань людини. Наприклад, недоречні жарти можуть прослизати у спілкуванні просто знайомих людей, залишаючи неприємний осад у співрозмовника. Або ж у шлюбі партнер може не розуміти обурення іншого щодо користування його речами без дозволу. Але це також буде порушенням особистих кордонів. У цьому випадку варто одразу обговорювати такі питання та знайти точки дотику.

Як вибудувати особисті межі

Формування особистих кордонів починається у дитинстві. Але будучи дитиною ми до кінця ще не усвідомлюємо цю необхідність, і тільки ставши дорослими ми отримуємо усвідомлення, як чітко побудувати їх, змусити їх поважати, надійно захищаючи від чужого втручання.

Як побудувати особисті межі:

1. навчитися виставляти чітке розмежування між собою та іншими. Психологія визначає це у площині любові до себе. Якщо цього немає, то варто звернутися до фахівця, який допоможе вам полюбити себе. Або пройти тренінг з цієї теми.
2. ретельно опрацювати травми, усунути негативні установки. Для цього існують різні практики, або знову ж допоможе психолог.
3. цінувати час у сім’ї, і роботі. Не дозволяйте іншим втручатися у ваші кордони у невстановлений час.
4. розставити пріоритети у стосунках, виявляючи повагу до інших, щоб мати можливість це вимагати і до себе. Наприклад, друзі повинні попереджати про свій прихід заздалегідь.
5. гнучкість кордонів – ваша свобода вибору. Простіше кажучи, ви можете самі змінювати свої межі, обираючи як реагувати на події, як сприймати інших людей тощо
6. заборона на критику, допоможе позбутися моря негативу. Якщо особисті межі розмиті, то критика завжди впливає неприємно, якщо не спостерігається їхня відсутність, вони чіткі, то такого не станеться.
7. дотримання етичних і правил допоможуть підтримувати кордони. Адже ви точно знатимете, що читати чужі листи погано, як і давати непотрібні поради, наприклад.

Як зрозуміти, що ваші особисті межі порушені

Зрозуміти, що особисті межі порушені ми можемо через те, які емоційні зміни відбуваються з нами. Це може виражатися у дратівливості, агресії до людини чи ситуації. Це може відбуватися при спілкуванні з колегами чи рідними. Але ми можемо і сердитись на себе, що дозволили порушити особистий простір.

Часто люди не вміють говорити «ні», і тут важливо сформувати цю навичку. Для цього є техніка, яка допомагає навчитися відмовляти, не погоджуватися з чимось. Не вміючи говорити “Ні” людям доводиться робити те, що їм не зручно. Адже від відмови у багатьох виникає почуття провини. Така установка заважає нормально жити, почуваючи себе поганим.

Також, розуміння, що порушувалися кордони, приходить тоді, коли людина ставить чужі інтереси вище за свої. Важливо пояснити близьким чи колегам, що у вас є свої бажання, потреби і їх потрібно також поважати. Вчіться не тільки відстоювати кордони, а й отримувати розуміння оточуючими ваших прав, тоді вони вже не ризикуватимуть. Таке має бути і у стосунках із подругою і з батьком, і з начальником. Всі вони повинні усвідомлювати ваші потреби та права.

Як обстоювати особисті межі

Хто переступає особисті межі, безумовно, має це зрозуміти. Агресію виявляти не потрібно. Звинувачувати порушника також. Можливо, ви ще не озвучили своїх претензій, тому й починати з агресії не варто, це погано вплине на стосунки.

Починайте з того, що просто скажіть, що вам не подобається. Це стосується не лише батьків, а й у роботі з клієнтами, керівництвом та ін. Можна навіть написати листа або список того, що для вас є порушенням особистих кордонів.

І нехай партнер чи колега також зробить так, ця проста вправа сприятиме взаєморозумінню. І є інші рекомендації, відстоювати особисті межі:

• виявіть наполегливість. Але не агресію до партнера. Візьміть курс на повагу, розуміння, це також буде потрібно. Не потрібні звинувачення, нападки. Просто скажіть, що вам некомфортно, коли торкаються особистого щоденника, і попросіть більше так не робити.

• не робіть те, що приносить дискомфорт. Навчіться говорити «ні». У сімейних стосунках це дуже корисне вміння, наприклад, у спілкуванні зі свекрухою, яка любить давати недоречні поради. І не треба боятися, що будете комусь не такі. Просто вчіться грамотно будувати свої межі у стосунках із людьми. Методика тут така, що просто перестаньте прагнути всім сподобатися на світі, будьте самим собою і любіть себе. І кажіть тим, хто хоче порушити ваш простір м’яко, але впевнено «ні!». Але спочатку, звичайно ж, вчіться любити себе. У цій роботі над собою допоможе медитація, тематичний вебінар або терапія у фахівця.

Особисті кордони у стосунках

Дівчата та юнаки вступаючи у стосунки часто не розуміють, як будувати та відстоювати особисті межі, що й призводить до розриву. Адже в парі можуть бути абсолютно протилежні типи особистостей. І тоді тут важливо прислухатися до себе та один одного, адже кордони можна встановлювати та змінювати на свій розсуд, як це буде комфортно обом. Але важливо знати, як захищати особисті межі у стосунках.

У пари можуть відрізнятися виховання, культура, характер, життєвий досвід, можуть бути різні стосунки в сім’ї та ще багато інших факторів, що впливають на формування особистих кордонів. І кожен у парі повинен розуміти, на що він має право і розуміти, приймати свої почуття і партнера. У першому випадку ми розуміємо, що всі ми маємо певні права і може їх відстоювати, як мати право на помилку та повагу до себе. У другому випадку, пара повинна прислухатися до почуттів своїх та один одного, не завдаючи дискомфорту. Але є й третій маркер, на який також слід звертати увагу у визначенні особистих кордонів у стосунках – це цінності. Стосунки будуються відповідно до цінностей. Зміцнення стосунків буде у тому випадку, якщо в обох схожі цілі та цінності. І тут важливо спочатку визначити їх, написавши основні до списку. Отримавши ці життєві орієнтири, можна подивитися, як часто вони порушуються, що змушує їх порушувати.

Приклади особистих кордонів

Конфлікт, пов’язаний із порушенням особистих кордонів, може виникнути з різних причин. Найчастіше проблема виникає через те, що партнер надто контролює, стежить, забороняє, що й викликає дискомфорт.

Наприклад, чоловік без відома дружини купив круїз Середземним морем. Він хотів зробити дружині приємний сюрприз, вирушивши у відпустку вдвох. Але дружина не рада подарунку, навпаки, вона злиться. І виникає конфлікт. Дружина звинувачує чоловіка в тому, що він не запитав її бажання, і її бачення як провести відпустку, вирішивши все за неї. І чоловік образився у відповідь. Але тут потрібно чоловікові зрозуміти, що невдоволення його вчинком не є проявом нелюбові, а просто реакцією жінки на те, що у них не співпало розуміння того, як провести відпустку. Чоловікові важливо усвідомити, що його дружина може мати свої потреби, бажання, які можуть відрізнятися від його.

Дружині не варто кричати про те, що чоловік не зважає на неї. А потрібний діалог, де просто обговорити всі питання щодо відпустки. І також давати можливість партнеру піклуватися як він може. І приймати це з вдячністю

Цей конфлікт говорить про те, що в парі не було діалогу. І як важливо промовляти все одне з одним. І тоді буде простіше йти назустріч один одному у виконанні бажань. Також важливо розуміти, що не варто міняти партнера, а просто прийняти його таким як він є. Якщо ж ви не можете змиритися з цим, то може варто подумати про припинення стосунків.