Причини виникнення синдрому відкладеного життя і як його позбутися
Як жити сьогодні, тут і зараз, та ні чого не відкладаючи на потім? З цією проблемою, яка отримала назву – синдром відкладеного життя, стикаються багато сучасних людей. Адже часто людина думає, що ось-ось скоро все налагодиться і почнеться щасливе життя. І її нинішнє перебування є просто підготовчим періодом до цього дня. Так як виявити причини синдрому відкладеного життя і впоратися з ним, давайте поговоримо.
Синдром відкладеного життя: як зрозуміти?
Синдром відкладеного життя – це психологічний стан, при якому людина постійно переносить радість, відпочинок, особисті цілі та мрії «на потім». Вона живе в очікуванні кращого часу: коли з’являться гроші, роздасть борги, підростуть діти, буде нова робота або настане ідеальний момент. Такий стан непомітно перетворює роки життя на нескінченну підготовку до справжнього щастя, яке так і не настає.
Цей феномен часто ще позначають як синдром відстроченого життя або непрожитого. Його не виділили окремо як психічний розлад офіційно, але фахівці зазначають, що він дуже негативно впливає на життя і якість життя людей. Саме тому із ним треба боротися.
Поняття було запропоновано у дев’яностих роках психологом В. Серкіним, який займається вивченням життя людей, які живуть у північних регіонах. У результаті було з’ясовано, що багато хто сприймає своє нинішнє життя як певний етап підготовки до кращого життя. І воно почнеться тільки тоді, коли вони переїдуть на південь, де тепліше і якість життя набагато краща, комфортніша. Особливо це стосувалося молодих людей, які пов’язували зміну місця проживання з новими можливостями для кар’єри та стосунків. І подібна ситуація спостерігалася не лише у ХХ столітті, а й у дев’ятнадцятому, коли англійці, які перебували в індійських колоніях, мріяли про нове та краще життя після переїзду на рідні британські острови
Ознаки синдрому відкладеного життя
Синдром відкладеного життя є внутрішнім станом людини, при якому вона ніби відкладає на «потім» своє сьогодення, перебуваючи в тяжкому очікуванні того, що колись настане слушний момент для справжнього життя та істинного щастя. І поверхово все може здаватися цілком нормальним: щоденна рутина, робота, стосунки, відпустка. Але всередині житиме відчуття, що це не те, не справжнє життя, воно почнеться потім, пізніше після того, як буде щось зроблено, досягнуто. Але це життя може так і не наступити, як не сумно.
Одна з головних ознак синдрому непрожитого життя, коли людина постійно використовує такі фрази: «Спочатку треба вирішити все, а потім почну жити…», «Ось коли буде… тоді…», «Зараз ще не час», «Ось схудну і знайду хорошого чоловіка», «Ще кілька років і поїду в інше місто, заживу щасливо». Людина живе майбутнім, якого немає, і забуває радіти моменту, в якому він перебуває.
Ще одна ознака, коли люди вводять у звичку відкладати радість, насолоди, подорожі, мрії. Багато хто навіть відмовляє собі в покупці потрібних і приємних дрібниць, вважаючи, що “не заслужили” або “поки не настав час”. Такі люди часто живуть за сценарієм “спочатку обов’язок – потім бажання”.
Людей із цим синдромом також супроводжує не лише невміння радіти сьогоднішньому моменту, а й підвищений рівень вимогливості, критики до самого себе. І це також негативно позначається на їхньому житті.
І такі люди можуть навіть не помічати, як усередині накопичується втома, їх може переслідувати відчуття, що нинішнє життя — це лише чернетка, а справжнє почнеться колись, і тоді буде щастя. Але час іде, а щасливе життя не починається. Синдром відкладеного життя може виявлятися у перфекціонізмі. Люди можуть закінчити кілька університетів, нескінченну кількість курсів, але так і не реалізують себе, чекаючи на «підходящий» момент.
З яких причин виникає синдром непрожитого життя
Причини синдрому відкладеного життя можна знайти у дитинстві та соціальному середовищі. Батьки могли показувати на власному прикладі дитині, що спочатку потрібно здобути освіту, тому важливіше навчання, а не побачення, потім важлива робота, відповідальність, а задоволення, стосунки та відпочинок можна відкласти на потім. Найчастіше подаючи можливість відпочити як нагороду за тяжку працю. Та й у сучасному суспільстві постійно говорять про те, що успіх просто так не отримаєш, його домагаються тяжкою працею, і лише після цього можна дозволити пожити собі.
І таке виховання в дусі надмірної відповідальності прищеплює не вмінню радіти, насолоджуватися кожним днем та моментом. Дитина чутиме від мами: «Спочатку треба добре вчитися, вступити до університету і почати працювати, а потім уже житимеш щасливо». Радість та задоволення батьки можуть прирівнювати до прояву слабкості чи лінощів. І коли така дитина виростає, то вона не вміє жити та відпочивати, перебуваючи у постійному контролі над собою.
Ще однією причиною може бути страх змін. Коли людина боїться зробити крок, їй набагато простіше залишатися у звичній зоні комфорту, відкладаючи прийняття рішень на потім, не роблячи сміливих кроків, чекаючи на невизначене майбутнє. Людина може відкладати важливі рішення, боячись помилитися, засудження чи провалу. Їй простіше жити в очікуванні, ніж зіткнутися з невідомістю.
Синдром відкладеного життя має глибоке коріння, яке пов’язане також і з культурними установками та соціально-економічними факторами. Під їх впливом формується якась внутрішня конструкція, наповнена страхом та переконаннями.
Величезний вплив має суспільство, нав’язуючи модель успіху, коли гарне життя і щастя сприймається як нагорода за купу докладених зусиль. Люди звикли чути, що спочатку будується кар’єра, досягається певний статус і стабільність, а вже потім особисте життя, реалізовані мрії, задоволення та радість. Ось так формується синдром відкладеного життя, коли мислення про те, що таке справжнє переходить на другий план.
Розуміння причин появи синдрому непрожитого життя – перший крок до визволення. Життя не починається після закінчення ВНЗ та отримання диплома з відзнакою, отримання нової посади чи виходу на пенсію. Важливо вміти приймати себе, поточний момент. Життя не перестає текти, воно йде, головне не проспати його, чекаючи потрібного моменту чи певних умов, які можуть ніколи не наступити.
Синдром відстроченого життя небезпечний
Синдром відкладеного життя небезпечний тим, що непомітно краде справжнє. Людина може роками жити в режимі очікування, планувати, мріяти, готуватися, але так і не почати жити по-справжньому, не дозволяючи собі такої розкоші. Замість задоволення життям вона відчуває постійне відчуття незавершеності, тривоги, ніби все важливе попереду. В результаті минають місяці, роки, десятиліття, а щастя так і залишається недосяжним.
Основна небезпека цього синдрому – це внутрішнє спустошення. Постійне відкладення своїх бажань та емоцій веде до втрати смаку до життя. Виникає апатія, відчуття втрати сенсу життя та незадоволеністю собою. І тоді людина відчуває, що живе не своїм життям.
З іншого боку, синдром відкладеного життя негативно впливає на здоров’я. Життя у постійному стресі, придушення бажань послаблюють психіку та погіршують здоров’я. Виникає сильний внутрішній конфлікт, коли людина має бажання, але не може їх задовольнити. І тоді це виливається у вигляді тривожності, безсоння, проблем з імунітетом чи психосоматичних захворювань.
Існують певні типи поведінки:
- повний контроль дій щодо досягнення цілей, виключення всіх перешкод, наприклад, спілкування з друзями, подорожі, суворий режим життя та ін.
- сувора концентрація на іншій людині та її потребах, цілях, відмова від власних інтересів та бажань. Наприклад, дружини митців чи матері.
- пасивне очікування нового життя, змін на краще, щастя, але без активних дій, з відсутністю особистісного зростання, наче пливе за течією.
І в певний момент приходить страшне і дуже болюче усвідомлення, що час минув, роки витрачені даремно. Синдром відкладеного життя не дав бути щасливим. Тому важливо усвідомити його та почати робити невеликі, але такі правильні кроки.
Як почати жити сьогодні, а не потім
Позбутися цього синдрому можна, якщо почати працювати усвідомлено над своїм зціленням.
По-перше, зрозуміти, що життя тече тут і зараз, а не почнеться завтра. Маленькі радості та задоволення, кроки до мрій, виконання бажань – все це не потрібно заслуговувати, це частина повсякденності. Тож чи варто жертвувати цим?
Друге, конкретизуйте свої бажання. Важливо дати відповідь на запитання: Що ви хочете зараз, а не колись потім? Напишіть список своїх бажань, які довго відкладали до втілення. Почніть їх виконувати, щоб відчути задоволення від цього.
Третє, дозвольте собі радіти життю та жити повноцінно, незважаючи на те, що все далеко від ідеалу. Важливо прийняти цінність свого життя та звільниться від ілюзії очікування «майбутнього щастя». Для того, щоб почати по-справжньому жити щодня, радуйте себе чимось, хай навіть незначними дрібницями.
Четверте, напрацюйте звичку регулярно виконувати свої бажання з написаного списку, не чекайте певної години. Так почнеться робота з опором у собі, яка допоможе позбутися звички відкладати все на потім, постійно обмежувати себе.
Допомога психолога у боротьбі із синдромом відкладеного життя
Самому із синдромом упоратися складно, тут важлива підтримка фахівця у галузі психології. Тим більше, якщо протягом тривалого часу, у людини відсутнє сприйняття радості цього дня, вона перебуває в постійному очікуванні майбутньої події, яка змінить її життя.
За допомогою психолога можна позбутися цього синдрому, навчитися жити тут і зараз. Для цього використовують медитації, практики усвідомленості та інші терапевтичні інструменти.
