Велика трійця Карла Юнга
Вчення про святу Трійцю спочатку варто розглядати в історичному ракурсі. У четвертому столітті східні та західні християни розкололися. Це дуже схоже з історією про Чарльза Дарвіна, який дослідивши на Галапагосах в’юрків прийшов до думки про еволюцію. Внаслідок культурних та мовних відмінностей, відбулася ментальна ізоляція серед християн східного та західного штибу. Що й призвело до відмінностей у тлумаченнях фундаментальних ідей християнства, і серед їх про вихід Святого Духа від Отця і Сина. Християни сходу першопричиною Трійці називали Отця, у західних вона була з’єднанням Отця та Сина.
Розбіжності стосувалися як релігії, так і політики. Між Візантією та Римом розгорілася конкуренція за право називатися християнською імперією, єдиною у світі. І саме відмінності могли показати це, що й призвело 1014 року до поділу обох церков.
Розбіжності про Трійцю: у чому закономірність
У чому закономірність розбіжностей? Причиною тому стала різниця ментальних моделей Трійці як символу у людей, які розмовляють різними мовами, і живуть у різних країнах. Проста людина представляла Отця і Духа єдиними, і при цьому Батько був джерелом Святого Духа. І до них приєднано Сина, який не розділимо з ними. І Дух просто зв’язує Отця і Сина.
І тут виникає складність, що стосується відносин триєдності осіб усередині Трійці, вони нероздільні між собою. Син Божий триєдиний і у ньому представлені як божественна, так і людська природа. І тоді багато хто думає про переважання в Ісуса частин цієї природи, чого більше – людської чи божественної. А можливо, є і третя природа. І така двоїстість може мати різні акценти на складовій – божественної чи людської. І ось тут і з’являються відмінності у християнському вченні. Воно може йти шляхом бідної чи багатої христології. У першому випадку йдеться про іудейське походження Христа, тобто людську природу. І тут послідовники вивчали Тору і називали Христа пророком. У багатій христології наголошують на божественній природі, говорилося про божественність душі Спасителя. У 451 році під час Халкідонського собору було ухвалено рішення про наявність у Ісуса відразу обох складових природи – божественної та людської.
Ієрархічні відносини осіб усередині Трійці
Під час вивчення Святої Трійці розглядався предмет ієрархічних відносин осіб усередині неї. У православ’ї говорять про відсутність ієрархічної системи, адже всі особи мають єдину сутність і дію. Хоч і є думка про підпорядкування Отцю Сином (субординаціонізм), підпорядкування Отцю і Сину Святого Духа (пневматохізм), або про єдність всіх трьох, але під різними іменами (модалізм). Через війну ієрархія Трійці розглядала питання тотожності чи не тотожності, підпорядкування і верховенства. Крапку в суперечках про символи Трійці поставив Халкідонський собор, хоча не можна було дати раціоналістичні пояснення всьому, треба було лише вірити, без пояснень.
Пояснення правильності того, як розуміти богоутілення говорив В. Лоський, що це стосується саме таємниці Трійці. Також і про єдність особистості Ісуса, що дає людині однозначність і ясність в розумінні образу Спасителя. Інакше, при роз’єднаності людина не зможе з’єднатися з Богом, оскільки природа людини сприймається справді Отцем. І тоді аспект порятунку не обґрунтований, адже людина не пов’язана з Богом, а Ісус може розглядатися як зразок, християнство буде лише наслідуванням подвигу Христа і стає лише моральним вченням.
Крім того, на думку Лоського, джерелом знання про Трійцю стає Євангеліє від Іоанна: «На початку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог». Тому люди повинні працювати над тим, щоб стати ближчими до Бога, зробивши релігійними свої почуття. Думки, розум, розкрити свою істоту божественній істині, а не однієї з її складових. Хоча Лоський говорить про різницю розуму, думок, почуттів у людині. По суті, церква говорить про те, що людям варто змінювати мислення християнина для пізнання Бога, Святої Трійці, змінюватися.
Слово, як інструмент творіння
Називаючи Слово чи Логос інструментом творіння, Іоанн Богослов говорив про заклик до життя. У Святій книзі йдеться про створення премудрості, яка є знаряддям творіння. І тут важливо розуміти, що немає жодних предметів у цьому світі, який би сам себе творив, був причиною тому. Навіть сучасна наука не дала цьому пояснення. Та сама фізика, яка не дає точного твердження про існування неподільних частинок. І для визначення предмета роздумів виникло поняття про субстанцію, існування якої знаходиться в ній.
Але як пов’язана людська особистість та фізичні частки? Цікаво, що ще тисячі років тому юдеї та греки думали про місце людини у світі та її душу, намагаючись розгадати цю загадку. Адже обравши раціональне пізнання чи божественне одкровення, можна побачити різні цінності людини. І отримати чітку відповідь у всіх людей, що живуть на планеті, щодо пізнання духовної реальності, віри в Бога чи раціональності доказів його існування неможливо. Хоча й можна говорити про деякі базові цінності людей, які мають зв’язок із біологічними потребами та безпекою.
Але, можливо, є й інші потреби – психологічні, які пов’язані з колективним несвідомим, або з передумовами виникнення універсальних символів, що стали сенсоутворюючою факторами в духовному розвитку особистості.
Юнг про тлумачення догмату про Трійцю
Карл Юнг дав тлумачення Трійці в “Спробі психологічного тлумачення догмату про Трійцю”, говорячи про те, що вона має важливе психологічне значення. І про те, що необхідно розуміти релігійні символи, інакше вони втратять свою життєздатність. Вчений вважав, що Трійця, як символ, виникала з глибин душі.
Тріада, як архетип, на думку Юнга, має давнє коріння, і лягла в основу поняття про Трійцю. Він говорив про те, що в давнину говорили не тільки про тріаду, як щось обчислювальне. У Стародавній Греції вивчали метафізику чисел, що вплинуло на багатьох великих вчених на той час, зокрема на Платона, які вплинув на Іоанна Богослова.
Варто докладніше сказати про те, як древні греки розглядали числа. У них не було числа один, початок обчислення було з двійки, адже вона може розділяти і множити, призводячи до двоїстості, при цьому з’являлися можливість для роздумів. Двійка задає напрямок, порушуючи єдність заради інтересів існування одиниці, що обчислюється. Тому двійка може розглядатися як протилежність та загроза єдиному. Хоча двійка не протистоїть одиниці, у них відсутнє емоційне забарвлення, але при цьому є рівень іншого та єдиного, де є протистояння. І напруга може зняти третє, що поверне єдність. На думку Юнга у такому трикутнику є розумова передумова логічного образу Трійці.
Психологічна реальність Трійці
Догмат про Трійцю не каже, що двоїстість протилежна і для того, щоб її подолати потрібний третій елемент. Юнг вказує на відмінність логіки трійковості та психологічної реальності Трійці. На ранніх стадіях розвитку людства можна говорити про єдність з Богом і природою людини характеризуються єдністю людини з природою та божествами, без роздумів та аналізу. І сьогодні немає точних доказів розуміння давніми людьми свого існування. Проте людство поступово прокидалося, і виникали питання про його існування у світі, невдоволення існуючими порядками, і потрібні були пояснення з боку Бога. Така критична свідомість була незворотним процесом, що й порушило колишню єдність із Творцем.
У Біблії в історії про Адама та Єву, їхнє гріхопадіння, якраз і показаний вибір людьми двоїстого шляху, поділу світу на добро і зло. Адам не захотів спілкуватися з Богом і вибрав шлях жити на свій вибір. При цьому, розділивши світ на добро і зло, виникає ідея блага – абсолютного і відносного. І це пов’язано з потребами, і їхнє задоволення якраз і пов’язане з благом. Пов’язана з благом й загроза існування, яку необхідно уникнути.
Хоча турботи про те, як вижити, отримати блага світу не перекрили прагнення повернути назад єдність, яку раніше було втрачено. Тому людство почало шукати шляхи, щоб відновити зв’язок із Богом знову. І тут важливим третім елементом стає Святий Дух. У Юнга архетип у колективній свідомості розширюється протягом століть. І такий тривалий проміжок часу потрібний для того, щоб повністю усвідомити символ. Тут йдеться про психологічний сенс символу, де здійснюється збереження важливого ірраціонального архетипічного образу, який тлумачиться раціонально. Наочно архетип не представляється, але він представлений зримими фігурами свідомістю, і надприродність, таємничість вказує на усвідомлення архетипу.
Роль людини у догматі Трійці
При знаходженні витоків Трійці за межами свідомості людини може постати питання про роль у цій людині, адже для неї і створено цей догмат. Для чого Трійця, якщо вона є символом Бога і її неможливо осягнути? І якщо її неможливо осягнути, у чому її цінність? Тут з’являється протиставлення віри та розуміння. Багато теософів, наприклад, Павло Флоренський, говорили, що Трійцю не треба розуміти, а просто вірити. Але ж за однієї тільки віри її просто забули б. На думку Юнга, можливо, були присутні історичні неточності, перекручування на користь психічних фактів. Неможливо точно знати про життя Ісуса, його думки та життя. При цьому колективні зусилля представили Христа, зробили його архетиповою фігурою, це говорить про те, що тоді потрібен був саме такий герой. З божественним походженням, що переміг смерть, творить чудеса. Тут відбулася реалізація архетипу самості, на думку Юнга, відповідно слова Спасителя були добрими для людей.
За наявності у самості несвідомої та свідомої складових, унеможливлює уявлення її у свідомості. Її символом стає все цілісне для людини порівняно з нею. І для визначення цього необхідна частка критичності, і навіть, відчуття власної неповноцінності, прийнятті себе. До того ж, на думку Юнга Христос був малогріховний, що і виключає у ньому інтеграцію добра і зла.
Страждання людини у духовній кризі
Тема страждання у Юнга пов’язані з переживанням людиною духовної кризи. З прикладу образу Ісуса розуміються власні страждання. При прихованості від свідомості несвідомості частини самості, не можна дати раціонального пояснення страждання. Але за наявності боголюдської природи Спасителя з’являється можливість подолання суб’єктивної безглуздості страждання, що при втіленні з Христом Бог також страждав. Таким чином страждання дає змогу набути цілісності, зустрівшись з темними сторонами – власною та світу.
Пошук сенсу життя можливий навіть за безвихідної ситуації, коли здається, що нічого не можна змінити. Але в цей момент, якраз можна показати всі свої здібності людині, зробивши з трагедії перемогу, замінити мінливість долі на подвиг. І якщо людина не може змінити ситуацію, наприклад, хворобу, вона може спробувати попрацювати над зміною себе.
Святий Дух: його близькість до людини
Юнг говорив про те, що Святий Дух найближчий до людини, порівнюючи з Богом через Дух. При цьому богослови з цим не погоджувалися, хоча ця думка може допомогти у тому, щоб усвідомити саму ідею Трійці. І якщо Отець і Син єдині, і Святий Дух від Сина передається людині, то і Святий Дух стає властивим людині, як і Отцю, і Сину, ставши його диханням. І це робить людину рівною Сину, тому слова Спасителя про те, що ми боги можна розуміти у новому світлі.
Але Дух, якщо його порівнювати з Отцем і Сином, більш незрозумілий і загадковий. У Юнга він психологічно гетерогенний, Дух не можна знайти шляхом логічних пошуків. Це більш неявне знання, схоже на самопізнання. Як пише Юнг, людська рефлексія може створити ірраціонально Третє, як елемент, що з’єднує, і це пов’язано з драмою порятунку, де до людей приходить Бог, і це дає можливість реалізувати людині божественну сферу.
Можна говорити про символ Трійці як про заснування тринітарного мислення, що не зводиться до простих роздумів, ґрунтуючись на несвідомому. На думку Юнга, тут криється перехід до критичних установок. І компенсаторність характеру уявлень про Бога, що дозволяють досягати справжньої духовної цілісності. Цілісність самосприйняття людини дозволяє їй нормально функціонувати. При цьому виникає необхідність визнання несвідомої частини, і всі її образи ставляться під сумніви, оскільки крім несвідомого в них є й власні значення. І якщо несвідомому у житті особистості мало місця, воно може спробувати пробитися у свідомість як релігійні символи, хвороби чи психічні розлади. Юнг також каже, що йдеться більше не про самого Бога, а про його ідеї, створені людиною з тієї чи іншої причини. Що робить їх предметами психологічних досліджень.
