Теорія особистості Фрейда
Зигмунд Фрейд відомий у всьому світі. Його роботи з психоаналізу вплинули на такі науки, як психологія, соціологія, антропологія. Він навіть після смерті залишається одним із найбільш одіозних вчених.
Свою теорію Фрейд піддав багаторазовим переробкам. Він вважав особистість людини продуктом, що формується під впливом боротьби з вимогами навколишнього світу та внутрішніми конфліктами. Фрейд вважав, що людська особистість перебуває під впливом соціальних чинників, які можуть допомагати чи заважати внутрішній боротьбі
І теорія особистості Зигмунда Фрейда дала поштовх до народження психоаналізу, який став новим напрямом у психології.
Основні ідеї психоаналізу
Методи психоаналізу базуються на концепції теорії Фрейда, вони вивчають:
- поведінку людини, її психіку, які залежать від сексуального потягу, який несвідомо впливає особистість.
- психологічні розлади та проблеми. Все це може бути викликане конфліктами між свідомістю та бажаннями, які диктуються несвідомим.
- захисні механізми людської психіки, які перешкоджають усвідомленню установок та вмісту несвідомого.
Корекція психологічних розладів лягла в основу концепції особистості Фрейда. Вона має на увазі розуміння спогадів, що заподіяли травми людині. Таким чином можна набагато полегшити стан конфлікту несвідомого та свідомого. Пацієнт за допомогою психоаналітика поринає в несвідоме, і там уже бачить усі травми, що викликають протиріччя.
По суті психоаналіз працює з травмами в кілька етапів:
- проживання травми, яку вивільняють із несвідомого.
- проведення аналізу травми із підключенням свідомого.
- прийняття хворобливого досвіду.
Моделі особистості за Фрейдом
Фрейдом було запропоновано п’ять моделей опису особистостей, які взаємопов’язані.
Завдяки моделям особистості можна зрозуміти, як працює психіка людини.
Топографічна. Наш розум за Фрейдом схожий з айсбергом, з вершиною, пов’язаною зі спогадами і свідомістю, серединою – підсвідомістю і знову-таки спогадами та підводною частиною – несвідомим з тривожними, травмуючими емоціями та думками.
Динамічна. Тут Фрейд говорив про конфлікт між пошуками задоволень людиною та захисними механізмами психіки. Завдяки чому з’являється психічна динаміка, за допомогою якої людині можна адаптуватися у суспільстві, розвиватися.
Економічна. Тут в основі моделі лежить драйв, що спонукає до дії людей. У Фрейда було їх два – життєвий Ерос, заснований на прагненні розвитку встосунків, самозахисту і смертельний Танатос, що базується на саморуйнуванні.
Генетична. У цій моделі Фрейд говорив, що з людини є ерогенні зони й у різному віці вона отримує від них задоволення. У дитинстві та до 1,5 року є оральна, потім до 4 років – анальна, до 7 років – фалічна, до 12 років – латентна і надалі генітальна. І залежно від задоволеності чи розчарованості на цих стадіях, формуються типи особистості по Фрейду.
Структурна. У рамках цієї моделі розум розділений на 3 частини, де є місце ідентифікатору або Воно, Я або Его і над – Я або супер-Его.
Фрейдистська структура особистості
Структура особистості за Фрейдом викликала свого часу масу суперечок, хтось вважав її революційною, хтось називав вченого шарлатаном. На думку Фрейда у психіці людини є свідоме і несвідоме. І між ними є постійне протистояння. Але сильніший бік – несвідоме, яке й керуватиме життям людини.
Структура Фрейда має три компоненти
- несвідоме чи Воно, яке є накопиченим досвідом у процесі еволюції людини, який одержує кожен з появою світ автоматично. Тут можна говорити про примітивні інстинкти, потреби в їжі, сні, безпеці та ін.
- Его або Я, де також йдеться про вроджену освіту, розташовану між свідомим і несвідомим, що впливає на них. Там протікають інтелектуальні процеси.
- свідоме або Над-Я, що формується під час життя людини, куди входять цінності людини, норми моралі та етики, поняття хорошого та поганого.
Підсвідоме у цій структурі на лідируючих позиціях. І тут важливу роль відіграють такі інстинкти, як смерть і життя. І вони також перебувають у постійній суперечності один одному. Причому підсвідоме сильно впливає на особистість людини.
І якщо людина займається творчістю, працює над своєю самореалізацією, то згідно з Фрейдом вона сублімує свою незадоволену сексуальність.
Супер-Его не дозволяє нам зрівнятися з приматами, стати дикими, а також вплив соціуму. Причому воно ще перебуває між тими, хто страждає від протиріч свідомого і несвідомого. Це як канат, який тягне на себе дві команди. І Фрейд дає не надто втішний прогноз щодо можливості людиною бути щасливою через це.
Типологія особистості по Фрейду
Психоаналіз пропонує поділ на типи відповідно до фіксації сексуального потягу, його задоволення на різних стадіях розвитку. При отриманій травмі на якомусь із етапів або при яскравому задоволенні, впливає і на тип характеру.
Згідно з Фрейдом є чотири типи особистості.
- Оральний. Представники цього типу дуже сприйнятливі, схильні до куріння, алкоголізму, переїдання. Вони можуть бути надмірно балакучими, вербально виявляти агресію, лихословити. При цьому у таких людей часто змінюється настрій, у них є схильність до ейфорії та депресії, а також до жадібності. Люди орального типу мають мислення, спрямоване на задоволення бажань.
- Анальний. Тут можуть бути два прояви, які пов’язані з функціями ануса – виштовхуванням та утриманням. Перший випадок: людина поступлива, марнотратна, занадто щедра, може бути неохайною. Другий – людина скупа, вперта, зайво педантична.
- Фалічний. Цей тип особистості дуже активний, нерозбірливий у зв’язках, має схильність до домінування, садизму.
- Генітальний. Фрейд вважав, що такі люди відрізняються стійкою психікою, легкою адаптацією до світу. І все завдяки захисному механізму – сублімації.
Пройшло більше століття з моменту появи теорії психоаналізу, і можна побачити прогалини її та слабкі місця. Але, як би там не було, ідеї Фрейда поклали основи у вивченні людської особистості, а також дали нам уявлення про внутрішній світ людини.
Як вплинуло вчення Фрейда на соціоніку
Фрейд з його теорією про роботу людської психіки мав послідовника – Карла Юнга, хоча останній трохи і розходився з ним у деяких питаннях. Юнг розвинув ідею про Его, супер – Его та їх поділ по психологічним функціям. І про нього часто говорять як про основоположника теорії психологічних типів, яка стала використовуватися надалі і в соціоніці.
К.Юнг запропонував поділ психотипів за структурою щодо екстраверсії/інтроверсії, раціональності/ірраціональності, емоцій/мислення та відчуттів/інтуїції. Він запропонував поділ на 8 типів особистості відповідно до провідної функції.
І вже потім Аушра Аугустінавічюте, а також І.Майєрс-Бріггс запропонували класифікацію з 16 типів, заснованих на інформаційному метаболізмі. Так було розроблена MBTI – типологія, відома у світі.
Шістнадцять психотипів ділять на квадри. Назву кожен психотип по Майєрс-Бріггс отримав у вигляді коду з чотирьох букв, які позначають одну з чотирьох елементів структури. Ці ж психотипи в Аушри названі на честь відомих особистостей, наприклад полководців, артистів.
Соціоніка пропонує людині можливості, про які вона може навіть не здогадуватися. Плюс вона дозволяє зрозуміти сильні/слабкі сторони, і зробити правильний вибір на основі наявних талантів. А також навчить правильно вибудовувати стосунки з партнером, колегами та оточуючими людьми. Тому соціоніку успішно застосовують у процесі психотерапії та психодіагностики.
