8 типів особистості, згідно з Карлом Юнгом
Карла Густава Юнга можна з упевненістю назвати вченим, який зробив величезний внесок у розвиток психології та психоаналізу. Його теорія, незважаючи на свою суперечливість, стала джерелом натхнення для інших дослідників у цій сфері. Юнг навчався у знаменитого З. Фрейда, але пішов своїм шляхом, оскільки йому не подобалася легендарна теорія сексуальності. До того ж, Карл Юнг вважав за краще використовувати для своїх теорій різні джерела, тому в них зв’язки з міфологією, релігією, парапсихологією. А теорія архетипів має нерозривний зв’язок з археологією, якою захоплювався вчений.
Теорію Карла Юнга використала фундаторка науки соціоніки Аушра Аугустиновичюте, яка зробила типологію особистості. Типологія в соціоніці має шістнадцять типів, замість восьми юнгініанських, і допомагає глибше зрозуміти поведінку, бажання людей. У типології MBTI використовували елементи теорії Юнга.
Теорія типу особистості Юнга
Карл Юнг виділив такі функції психології людини, як думання, покладання, почуття та сприйняття. І в кожному індивідуумі одна з цих функцій акцентована і переважає над іншими.
Раціональні функції:
- Відчуття. Особистість має проблеми з прийняттям рішень, насолоджується переживаннями, стражданнями. Часто робить ризикований вибір, приймає імпульсні рішення. З віком такі особи стають консервативними, погано адаптуються до змін.
- Мислення. Дана особистість приймає рішення на основі логіки, аналізує причинно-наслідкові зв’язки та припускаючи різні варіанти розвитку подій з усіма деталями. Для такої людини властива неквапливість у роботі, з чіткою організацією.
Ірраціональні функції:
- Відчуття. Це особистості – сенсорики, котрі сприймають усе через почуття: обсяг, колір, розмір та ін. Добро і зло вони також сприймають через свій особистий досвід, через свої переживання. Пізнають світ вони спостерігаючи, порівнюючи, експериментуючи.
- Інтуїція. Ці люди не мають терпіння, дуже стрімкі у своїх судженнях, заперечуючи досвід минулого і сьогодення, спираючись на свої судження. Вони не зважають на думку інших.
Екстравертні та інтровертні типи особистості
Спираючись на ці психологічні функції вчений визначив, що є інтроверти та екстраверти, зі своїми особливостями, що відрізняють їх один від одного.
Екстраверти
Цим людям цікава зовнішня реальність, а не внутрішній світ.
Їхні рішення ґрунтуються на тому, як це вплине на зовнішнє життя, а не на їхнє існування.
Вони діють, спираючись на думку оточуючих.
Для них важливі питання моралі. Етики будуватимуться на основі їхнього переважання у світі.
Екстраверти легко вписуються в будь-яке оточення, але складно адаптуються.
Таким людям легко щось навіяти, вони люблять комусь наслідувати.
Вони хочуть зізнання від оточуючих.
Інтроверти
Виявляють інтерес до свого внутрішнього світу, почуттів, емоцій, думок.
Ці люди будують свою поведінку з урахуванням своїх переживань, почуттів, а не вимог зовнішньої реальності.
Їх не хвилює думка зовнішнього оточення, і те, як їхні дії впливатимуть на нього. Їх хвилює внутрішній світ та його задоволення.
Вони адаптуються до зовнішніх реалій творчо.
Юнг також виділяє базові функції: раціональні та ірраціональні. В них дається визначення характеру тому як сприймається світ, і те, на основі чого робиться судження – на логіці чи суб’єктивному сприйнятті.
Типи особистостей
Юнг взявши за основу чотири психологічні функції, екстравертний та інтровертний типи, виділив 8 основних типів особистості.
Рефлексивний екстраверт
Це об’єктивні розумні особистості, які діють ґрунтуючись на розумі, сприймаючи як справжнє все, що підтверджено доказами. У них мало чутливості, і вони здатні маніпулювати іншими людьми, а також тиранити їх.
Рефлексивний інтроверт
Інтелектуально активні люди, з труднощами у спілкуванні, дуже вперті, наполегливі у досягненні бажаного. Навколишні можуть вважати їх невинними невдахами, але дуже цікавими особистостями.
Сентиментальний екстраверт
Люди, які розуміють людей, вміють вибудовувати стосунки. Але не люблять перебувати у спільному колективі, і не люблять ігнор від інших.
Сентиментальний інтроверт
Це одинаки, які не вміють вибудовувати стосунки з людьми, меланхоліки, мовчуни та малотовариські. Вони намагаються залишатися малопомітними, але при цьому залишаються уважними, чутливими до проблем інших людей.
Сприйнятливий екстраверт
Цим людям часто приписують чомусь магічні якості, найчастіше роблячи це несвідомо. Їм важливе задоволення, не сама ідея, а як вона набуває конкретної форми.
Проникливий інтроверт
Серед цього найбільше музикантів, художників, їм важливі сенсорні переживання, колір, форма, текстура. Їм важливі форми, які стають їм джерелом внутрішнього досвіду.
Інтуїтивний екстраверт
Це вічні шукачі, люблячі пригоди, неспокійні, активні, наполегливі в досягненні цілі. Їм завжди потрібна нова вершина, яку треба підкорювати. Такі люди не вміють дбати про потреби інших людей
Інтуїтивний інтроверт
Представники цього типу мають високу чутливість. Вони легко розуміють бажання інших, їхні почуття та думки. Це творчі, мрійливі особистості, які люблять усе ідеалізувати.
Колективне несвідоме та архетипи
Категорія Юнга колективне несвідоме дає визначення виду психічної дійсності поза особистістю. Вона заснована на роботах Фрейда та міфології, стародавньому досвіді людей, а також генетичної пам’яті людства. Це свого роду «пам’ять предків», у якій поєднані накопичені у роді спогади.
Юнг вирішив розширити розуміння цієї категорії, використавши поняття «архетип» із базовими образами колективного несвідомого.
Архетипом вчений назвав програму реакцій, сприйняття навколишньої дійсності, які є всередині людини та закладені від народження. Вчений пов’язав несвідоме з культурною природою, надаючи багато значення мистецтву.
К. Юнг запропонував поділ на 6 архетипів:
- Для несвідомого жіночого чоловіка є Аніма. Вона пов’язана з образами Діви Марії, матері.
- Для несвідомого чоловічого в жінці є Анімус. Він пов’язаний із образами Ісуса Христа, батька.
- Персона пов’язана із соціальною роллю, зі стереотипами, які прийшли з дитинства, з громадською думкою. Це маска, яка замінює людині справжню особистість.
- Тінь пов’язана з несвідомим відображенням установок, які затверджуються у створенні особистості. Це те, що ми вважаємо аморальним, неприйнятним. Цей тип протилежний Персоні.
- Самість є гармонійним архетипом, який хоче бути цілісним, щоб мати можливість регулювати ядро особистості.
- Мудрець є втіленням образу Пророка, у якому сконцентрувалася життєва мудрість, пізнання.
Відображення архетипів Юнга у культурі
Архетипи можна побачити буквально у всіх сферах, що простежуються буквально у всіх сферах життя. Але найяскравіше вони виявлені у мистецтві. Художники візуалізують свої образи, створені під впливом тієї чи іншої архетипу.
Архетипи Анімусу та Аніми гендерні та тісно пов’язані з несвідомим. Наприклад, Аніма проявляється в шаманських обрядах, і це можна побачити в роботах Пабло Амаринго.
Також, Аніма простежується і в іконописі, де чоловічі образи представлені довговолосими, витонченими, майже без волосся на обличчі.
Жіноча частина несвідомого – Аніма, впливає на чоловіка. Особливо формування у ньому емоційності, певної чутливості, дратівливості.
Чоловіча частина несвідомого – Анімус, впливає на жінку. На формування у ній поняття совісті, моралі. Яскравим прикладом цього є Жанна Д’Арк, образ якої пов’язують із суто чоловічими атрибутами – обладунками, зброєю. Її Анімус підштовхнув до чоловічих вчинків, рішень, пов’язаних із доблестю та честю.
Образи Персони та Тіні протилежні один одному. Їх протиставляють як щось моральне та правильне з аморальним та злочинним.
Суперечливим архетипом згідно з Юнгом є Самість, яка представлена особистістю з темними/світлими сторонами, яка є справжньою. Розвиваючи Самість, можна потім виділити негативну сторону Его. Самість вважатимуть одночасно як колективне, і несвідоме кожної неповторної особистості.
Архетип Мудреця має на увазі в собі бажання людини здобути досвід і знання, зробити якісь відкриття. Наприклад, образ Гендальфа у трилогії «Володар кілець». Цей маг вміє знаходити правильні рішення, вихід із складної ситуації.
Дослідження К. Юнга, який вважає ці установки несвідомими віяннями, які були витіснені травматичним досвідом, допомогли сформувати психологічний підхід до аналізу, вивчення творів. Вчений вважав творців не пацієнтами, як послідовники Фрейда, а завдяки своїй парадигми, міг через художні образи заглядав у внутрішній світ людини.
